Музеї Ідей 9 червня 2015 року.

Окупація Криму Росією у березні-квітні минулого року змусила переїхати до Західної України тисячі жителів півострову, левову частку яких складають етнічні киримли (або кримці). Тисячі галичан тоді гостинно відкрили двері власних домівок для родин вимушених переселенців. Також й львівська влада декларувала готовність прийняти та прихистити громадян України – кримчан. Процес повернення Криму до складу України може затягнутися на роки. Тому, киримли – вимушені переселенці мають облаштовувати власне життя за його межами: у Києві, Вінниці, Луцьку, Львові тощо. Якщо не брати до уваги наявність українського громадянства, то вимушені переселенці з Криму є біженцями у класичному вигляді: від західно-українського населення вони відрізняються усім – мовою, релігією, культурними традиціями, менталітетом. Тому, перед киримли постають дві головні задачі: адаптуватися та зберегти власну ідентичність.

Лектор, Рустем Аблятіфов (кримський, український громадський  діяч, експерт з етнополітики):

  • Усі чужі народи росіяни називають татарами,звідси й пішла назва кримські татари. Ми ж наголошуємо, що киримли або кримці – це наша самоназва.

Також, Рустем Абляфітов говорив про те, що кримці хотіли б зробити свій внесок у розвиток Львова. Проте потенціал  киримли не використовують, а їх самих влада розглядає як тягар, що звалився на їхні плечі.

Всі ми прекрасно розуміємо, що люди які покинули свій дім зробили це заради збереження свого життя. Їх не можна вважати зрадниками, їх треба зрозуміти і допомогти їм зберегти свою самобутність живучи тут  у Львові. Киримли наші співвітчизники, тому відмінності в релігії та традиціях не повинні робити їх нашим тягарем. З глибоким душевним сумом за домом каже один з присутніх кримців:

« – Маю надію, що процес повернення Криму займе не більше 5 років, інакше почнуться такі незворотні процеси свідомості як у жителів Придністров’я..»

на лекція побувала Іванцова Анастасія, волонтер ГО “Інститут Суспільних Ініціатив”