Articles Tagged with: екологія
Як подружжя збудувало екопоселення біля Кишинева (Молдова)

Кожного  дня у великому місті є хоча б одна людина, яка задумується про те, як життя у місті шкодить її здоров’ю та навколишньому середовищу.  Але не завжди переїхати в село означає вести здоровий спосіб життя.

Проте  у світі є сміливці, які готові спростувати цю думку. Саме вони і є жителями, так званих, екопоселень. Це можуть бути нові поселення або перебудовані села. Головні аспекти, які передбачає таке місце проживання, – це енергозбереження, розумне споживання та людська взаємодія.

На прикладі молдавського ековіледжа можна побачити, як ці три аспекти формують альтернативну модель суспільства.

11778102_1174773342548364_1454750083_n«Менше говорити, а більше роботи», – говорять Ліліана та Девід. Це сімейна пара, яка має трьох дітей і  у 2011 році задумалася над створенням власного екопоселення. Вони  зрозуміли, що у місті не розвинеш екологічний потенціал. Хоча самі вони не інженери і  будівельнки,  Ліліана і Девід вирішили ризикнути. В Молдові будівництво екологічних поселень – це не звичне явище, ніхто нічого не знав, тому пара вирішила організовувати лекції та різноманітні воркшопи, які б привернули увагу однодумців.

11739677_1174773322548366_1367545809_n

У цей же час вони інтенсивно працювали над створенням концепту їхнього майбутнього поселення. Суть якого заклечається в тому, що є спільний простір, в якому ти з сусідом можеш поділитися ресурсами. Ви маєте спільну зону, але не як в комуналці. Наприклад, є велика кухня, де ви можете їсти і спілкуватися разом. Тут грають роль два фактори: соціальний та матеріальний. Тому що такі електронні прилади як кухонний комбайн чи міксер можуть бути спільними, таким чином можна протистояти «над споживанню».

11774320_1174773329215032_1506032278_n

Навесні 2014 року, після того як знайшли землю, почали будувати. Це поселення Ришкова недалеко від Кишинева  має стати його частиною, а не загубленою десь територією.  Зараз до подружжя приєдналися ще дві сім’ї. Вже збудовано дім для трьох сімей і  майстерня для інструментів. Влітку або на початку вересня дві сім’ї планують в’їхати. Наразі в цій майстерні проходять тренінги з екологічного будівництва, пермакультури та організовується шкільний клуб. Планується будівництво Eco-Visio-центру, де і відбуватимуться подальші освітні проекти.

11774783_1174773332548365_565388960_n

Цей проект, фактично, виріс зі власної ініціативи і є яскравим прикладом того, що ми самі ковалі своєї долі.

http://eco-village.md/ru/

Ганна Аргірова, волонтер ГО “Інститут Суспільних Ініціатив”

Шукаємо учасників для проекту YES!

YES – Youth 4 Environmental Sustainability 

Час та місце проведення: 17-24 серпня 2015 , Єреван (Вірменія)

Крайній термін подання заявки: 25 червня 2015 року (включно)

Ідея проекту: Захід для 22 молодих людей з 11 країн Європи, під час якого будуть застосовуватись методи неформальної освіти, рольові ігри, обговорення в малих групах та пленарних, мозковий штурм, дискусії та інших. Основна ціль заходу – екологія та сталий розвиток

[box type=”info” ]

Ми шукаємо 2 учасників, які активно займаються та цікавляться тематикою екології та сталого розвитку.

[/box]

Шукаємо учасників та чекаємо на Ваші заявки, якщо Ви:

  • молода людина віком від 18 до 35 років
  • володієте англійською мовою на рівні достатньому для вільного спілкування та розуміння
  • зацікавлені в культурному обміні (вірменській та інших культурах)
  • зможете гідно представити Українську культуру та нашу організацію
  • після завершення проекту, готові написати звіт про участь в заході та долучатись до заходів нашої організації

Відбір учасників буде відбуватись на основі аплікаційної форми та мотивації. Відібрані учасники можуть бути запрошені на коротке інтерв’ю (по телефону чи Skype). Організаційна робота по підготовці до заходу буде вестись в соціальній мережі “Facebook”.  Лише відібраним та тим хто потрапив до списку очікування, буде 27 червня повідомлено про статус їх заявки.

Фінансові умови

[box type=”success” ]

Проект у Вірменії профінансований програмою «Ерасмус+». Організатори забезпечують проживання в готелі, 3-разове харчування, соціальну та академічну програми. Витрати на дорогу від вашого місця проживання до Вірменії і назад будуть відшкодовані по квоті для України (максимально 275 євро) за умови пред’явлення всіх оригінальних квитків. Вартість білетів понад 275 євро відшкодовується за рахунок учасника! Білети слід буде купити до 5 липня!

  • Проектом передбачений адміністративний внесок – 200 грн (повинен бути сплачений протягом 2 днів після задтвердження вашої кандидатури, як учасника)
  • Заявка для участі: Завантажити
    (надсилати з темою листа Project YES  лише(!!!) за адресою projects@sii.org.ua)
  • Інфопак для участі: Завантажити

[/box]

 

EVS в Литві. Спогади волонтера

Пропонуємо Вашій увазі, спогади Ірини, про її досвід участі у проекті EVS в Литві

Народившись, вчившись та працювавши у Львові в декількох хвилинах ходьби від школи, університету та роботи на 23-ому році життя я виявила, що живу у надто комфортному просторі, мій світ став надто тісною оболонкою і прийшла пора виходити із цього зачарованого кола. Прийшов час дієвого пошуку відповіді на запитання „чого ж насправді я хочу від цього життя?”, нових ідей для реалізації своїх бажань і прагнень. І тоді життя мені подарувало прекрасну можливість проживання в одній із країн Європейського Союзу для отримання нового досвіду, як я вже потім зрозуміла дуже позитивно-насиченого.
Найважливішою специфікою мого проекту стало проживання у сільській місцевості, в одному із найбільших сіл країни – Марцинконісі. Як вже потім виявилось у дуже віддаленому місці, тому що дорога до Вільнюса чи Каунаса забирала багато часу та коштів через незручне транспортне сполучення. Але ж я знала за чим я їду) За повним розчиненням у природі, за кращим розумінням природоохоронної діяльності і, звичайно, з бажанням допомогти своїми вміннями та навичками.

Більш ніж пів року я жила посеред лісу, in the middle of nowhere, опалюючи житло дровами та купуючи продукти раз на два тижні за 20 км у супермаркеті маленького містечка Варєна. І увесь час вчилася приймати і віддавати, цінувати тишу, свіже повітря, чисту воду з численних джерел краю та роздумувати над тим наскільки природні умови впливають на те, який спосіб життя люди собі обирають. Серед пяти етнокультурних регіонів Dzūkija (південна територія Литви, яка межує з білоруським та польськими кордонами) дуже виділяється своєю несхожістю на інші.

X-yYnX8p5uA

Я вчилась помічати різноманітні деталі взаємотроникності природа-людина: соснові ліси на піщаних дюнах (саме із сосни жителі століттями виготовляли предмети побуту, від кошиків для збирання грибів та ягід до човнів, домівок та господарських забудов); гречка, яка використовується у більшості традиційних страв, бо ця крупа здатна рости на бідних піщаних грунтах; хрести, повязані біленьким фартушком практично на кожному роздоріжжі, що відсилає до язичницької оберегових звичаїв; традиційні на жовто пофарбовані або суцільно деревяні хати з різьбленим орнаментуванням вікон; надзвичайно велика різноманітність видів птахів, грибів та лишайників; дуже давня традиція бджільництва (бортництво), коли вулики розміщувались у старих соснових деревах; майстерні конструкції із соломки – sodas, так схожі до українських різдвяних оберегів – павуків; надзвичайно велика різноманітність видів рослин, птахів, грибів та лишайників і сотні кіломентів боліт, у яких неможливо втопитись, але добре намочитись реально (провірено практикою). Усе описане я сміливо називаю литовським Поліссям. Дуже схожу, природнім середовищем та способом життя людей, територію, яка охоплює північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей знаходимо і в Україні.

Про роботу. Основним нашим обовязком у національному парку стала робота із відвідувачами, як з литовськими, так і іноземними. Для мене такий вид роботи не був новим, бо тими ж самими речами я займалась працюючи у музеї в Україні. Тобто на проекті я тільки розвивала навички здобуті ще раніше. Я проводила екскурсії резерватом Чепкалі та етнографічним музеєм парку, працювала на рецепції інформаційного центру (що було для мене таким собі випробуванням, бо не знаючи мови я ввічливо намагалась пояснити людині, хто я, що я тут роблю і що я можу відповісти на їх питання або російською, або англійською. Коли моя литовська вийшла на рівень “розуміння, але не говоріння” стало трішки легше) та допомагала організовувати події, ярмарки та фестивалі парку.

Одним із найкращих досвідів став робочий табір для іноземних волонтерів, що відбувався в Дзукійському парку під кінець серпня. Це був уже другий досвід лідерства у таборі завдяки Спілці Форум. Іспанці, японець, чеські дівчатка та моя партнерка по проекту, а водночас і другий лідер табору з Нідерландів пробули 2 тижні в польових умовах та стали великою, дружньою, інтернаціональною сімєю, де ми ділилися враженнями, посмішками, дискусіями та кулінарними здібностями і де ніхто не був лишнім чи відокремленим.

VFE_8MSYkQ0
Ну і, звичайно, як може природничий проект обійтися без прибирання, розчищання територій і збирання сміття. З частини фізичних робіт моїм улюбленим видом була розмітка туристичних марштутів через територію парку. Тоді я мала можливість на цілий день зникнути у лісах і слухати, відчувати запахи, сприймати кольори і збирати свою колекцію вражень.

Побічні ефекти. Так я називаю знання та вміння, які я і не сподівалась здобути, їдучи на проект у Литву. Було дуже багато речей, які я робила вперше в житті: заплив байдарками з іншими волонтерами по одній із річок парку, виготовляла традиційні литовські вирізанки для прикрашання магазину, подорожі автостопом, вміння приготувати сільську сауну, працювала “грибом” на міському святі. Також несподіванкою став швидко зростаючий рівень англійської. Одного дня я з подивом виявила, що можу вільно дивитись англомовні фільми та читати книги без словників. Тепер, думаю, що прийшла черга вивчення на такому ж рівні іспанської).

Але найголовнішим побічним ефектом стало розуміння у якій прекрасній і багатій країні я народилась. Історія, культура, подорожі, міфи, які продукуються у литовському суспільстві допомогли мені побачити себе і свою Україні збоку. І тому на запитання “А звідки ви?” я з гордістю відповідала: “З України.”

Хочеться висловити свою подяку відсилаючій стороні Union Forum, координуючій організації Deineta та приймаючій стороні, а саме усім працівникам Дзукійського національного парку та резервату Чепкалі за можливість бачити і відчувати більше.r-W1zdZrV8Y

Як бонус я хотіла би додати перелік важливих моментів для людей, які остаточно обрали ЄВС. (витяг з навколопроектних розмов волонтерів). Ну і, звичайно, фото)

Субєктивний Порадничок, якщо ви все таки наважились стати частиною великої родини довготермінових волонтерів

До проекту

1. навіть і не намагайтесь спрогнозувати як виглядатиме проект, на який ви затверджені. Усе буде не так, як ви собі уявляли. Звичайно, що у вас буде опис організації та типу роботи, але не все написане відповідатиме дійсності. Будьте готові до приємних та неприємних сюрпризів)
2. скористатайтесь можливістю Google Maps та оглянути місцевість, де ви будете проживати; також всесильний інтернет допоможе вас дізнатись про погодні умови і тоді ви краще зрозумієте, які речі важливо взяти із собою. І ще одна деталь: пакування речей за день – це дуже погана ідея)
3. корисно буде знати декілька розмовних фраз мовою країни, у яку ви вирішили поїхати. Слова на кшталт: Привіт, Дякую, Я з України, Я не розумію вас, Волонтер. Програма передбачає мовні курси, але базовим знанням мови ви покажете свою зацікавленість та завоюєте прихильність оточуючих. Не дивуйтесь, що під кінець проекту ви та ваші друзі волонтери розмовлятимете сумішшю англійської та мови країни, у якій ви живете)
4. не хвилюйтесь за свій рівень володіння англійською. На початку проекту я зустріла волонтера, який ледь-ледь умів говорити та розуміти, але вже через декілька місяців, на здивування усіх, він розмовляв на дуже хорошому рівні. Хочете ви цього чи не хочете вас розговорять)
5. можeте зробити фото чи селфі на память із дорогими вашому серцю людьми перед відїздом. Ви їдете на досить довгий період часу, тому коли до вас прийде сумовита пані Ностальгія ви знатимете чим собі зарадити)
6. ще до відїзду продумайте яким чином ви робитимете презентацію України. Візьміть із собою солодощі та типово українських продукти, маленькі сувеніри, розпитайте у мами чи бабці про рецепт улюбленої традиційної страви. Презентувати і розмовляти про свою країну ви будете багато і часто)

Під час проекту

1. Першою ідеєю після вашого приїзду може стати презентація своєї країни, міста, регіону для працівників організації. Бажано із чимось їстівним.
2. Будьте готові до того, що вам будуть незрозумілими та важкоприйнятними культурні відмінності. У кожного свій адаптаційний період. Він може тривати декілька тижнів, як і декілька місяців.
3. Протягом проекту ви зустрічатимете дуууууже багато і дуже різних людей. Часто вам першими потрібно робити кроки назустріч.
4. Тільки ви відповідаєте за свою зайнятість і свій ріст. Ментор не зобовязаний забезпечувати вас роботою. Якщо роботи немає, то придумайте її собі. Саме для цього ви на проекті. Ваша ініціативність буде дуже вагомим фактором.
5. Звичайно, що не тільки ви відповідаєте за себе, але й організації з допомогою яких ви тут опинилися. Отже, якщо у вас виникає проблема ви спочатку обговорюєте її з ментором чи тютором, якщо це не допомагає координуючою організацією (та, яка знаходиться у країні вашого тимчасового проживання), якщо й це не має резону звертаєтесь до відсилаючої організації (у вашому випадку це Спілка Форум). У зовсім крайніх випадках існує Національна Агенція Волонтерів.
6. З великим ентузіазмом їздіть на тренінги (їх передбачено два за час перебування у країні проекту). Вони часто стають найяскравішими моментами ЄВС. Вас чекатимуть особисті відкриття, розвиток творчих задатків, допомога у вирішенні проблем та нові знайомства.
7. На тих таки тренінгах (і не тільки на них) дуже корисно буде поговорити з іншими, що вас турбує на проекті, де ви відчуваєте дискомфорт. Часто відбувається так, що ви стикатиметися з тими самими труднощами, а поговоривши про них з людиною у такій самій ситуації стане допоміжним аспектом вирішення проблеми.
8. Не втрачайте жодних вихідних і подорожуйте всередині країни. Найчастіше найкращі та найприємніші моменти і відкриття чекають вас у спілкуванні з “аборигенами”.
9. Буває і таке, що ви змушені робити, роботу. яка вам не подобається або у якості виконання ви не впевнені. Але все таки старайтеся це робити попри все. І вас чекатимуть приємні сюрпризи. (як сталося зі мною. Я не мала жодного бажання перевдягатись у костюм гриба-боровика (у народі – білий гриб) і працювати аніматором на міському святі, але зробивши це отримала багато позитивних відгуків.)
10. Будьте відкриті і якщо можливо розмовляйте із сусідами. Наші милі литовські сусіди ділилися з нами городиною та давали поради, якщо виникали проблеми.
11. Обовязково ведіть онлайн чи не онлайн щоденник вашого перебування. Корисно буде бачити свій зріст, досягнення та зміни.
12. Купування сувенірів для родини та друзів бажано розподілити на декілька місяців. Останній місяць проекту, як правило, дуже насичений і тому купити щось вартісне усім буде дуже важко.
13. Skype стане вашою найулюбленішою програмкою. Він допомагатиме не сумувати за домом, мовою та рідними обличчями. Адже так важливо поділитися з подругами подіями дня чи розповіддю про закоханого у вас іспанця)
14. заповнити YouthPass (документ, який підтверджуватиме вашу участь у проекті та навики, які ви здобули) насправді не так важко, як вам здається
15. Завжди будьте готові до очікуваних та не дуже очікуваних гостей. Волонтери дуже мобільні люди)
16. Ви повинні памятати, що взяти участь у проекті можна тільки один раз у житті і що проект може стати як найбільшим вашим розчаруванням, так і найбільшим вашим досягненням. Усе залежить від вас. І створюєте проект ви власними руками. Ну, як і життя)

7Iesihb-OSk

Після проекту

1. Ви безсумнівно змінитесь і внутрішньо і зовнішньо, тому повернувшись не дуже дивуйтесь, що звичні речі лежатимуть не на своїх місцях, з деякими друзями буде важко знайти спільну тему до обговорення, а умови вашого колишнього життя не задовольнятимуть вас. Таке трапилось не з вами першими і траплятиметься не з вами останніми.
2. Може статися таке, що ви будете не розуміти і не уявляти як здобуті навики та знання застосувати у наших українських реаліях, до вас можуть приходити депресивні стани. Але потрібно розуміти, що це просто напросто перехідний етап до іншого, якіснішого життя. Що весь період волонтерства просто незвичайна життєва сходинка, після якої ви не зможете бути такими, якими були до того.
3. Навіть якщо вам здається, що проект абсолютно нічим не був корисним, згадайте про мережу прекрасних людей із різних країн, з якими ви познайомились. І можете собі уявити як приємно буде їх відвідувати, знову бачачи країну краще і глибше, аніж середньостатистичний, навіть дуже багатий, турист.

Нехай Прибуде З Вами Сила Усіх Добровольців Всесвіту
і не забувайте, що щиро віддаючи себе світові за просто так, ви отримуєте набагато більше взамін.

P.S. на фото конституція незалежної Зарічанської республіки митців у Вільнюсі, Правила життя вільної людини. (з весни 2014 року ще й українською)WxwAn4WXLgE


Ірина Дзвінник

більше про EVS тут