Привіт усім! Вітання з серця Німеччини, а саме з Геттінгену!

Мій волонтерський рік вже перейшов екватор, тому хотілось б поділитись з вами враженнями і підвести підсумки. Місто Геттінген має славу університетського, та й не дарма. Тут справді безліч студентів, і всюди на велосипедах. Аж любо глянути. Майже, як у рідному Франківську.

Працюю я у всесвітній християнській організації, під назвою YMCA, а конкретніше, у проекті так зв. «групи продовженого дня». Робочий день розпочинаєтся об 11 годині, триває десь до 4-5 вечора. Домашні завдання, обід, ігри, воркшопи і т.д. – це все входить в мої обов’язки. Один раз на тиждень я працюю також у школі з «дітьми» 9 класу. Це вже щось зовсім інше, вчимо їх ми на теорії і практиці, як поводитись з дітьми граючи. Це вже вважається освітою. Що ще цікавого – літні і зимові табори для дітей, восени також і для підлітків. Це справді приносить задоволення, оскільки ти маєш власний простір для креативу, і виходить  це все вкінці досить колоритно. Я теж мала нагоду розповісти про нашу країну, частувала також борщем і варениками, що німцям особливо припало до душі.

Влітку працювала кілька тижнів у Віттенберзі, в рамках святкування 500-річчя Реформації. Це був так званий Рефобіч, де кожен міг безкоштовно пригоститися лимонадом, щось почерпнути для себе та й просто гарно провести час. Також один раз в місяць ми проводимо ночівлю  разом з дітьми, що включає квести нічним містом, вечори з фільмами за непогоди і безліч ігор. Це справді особливий час, оскільки дозволяє нам зблизитись і бути однією великою сім’єю.

Щодо самої Німеччини і німців. Попри всі мої стереотипи і не тільки,  мені справді пощастило. Відчуваю себе справді як вдома. Головне, щоб все, що б не робилось, має бути без напрягів. Це одна з багатьох речей, яких я швидко навчилась. Було приємно, коли тебе в перший тиждень твого приїзду твій шеф запрошує додому на вечірку. Зразу розумієш, що потрапив у правильне місце. До речі, вечірки. Їх влаштовують на будь-який смак (наприклад, часникова вечірка) і привід. Головне правило – принести щось з собою. Як правило, алкоголь або закуски. Починають пити німці ще з п’ятниці, коли йдеться про вихідні. Але вже в неділю ти не зустрінеш німця в барі (хоч є і винятки), оскільки завтра на роботу.

Під час проекту з*являється спраді дуже багато часу для: подорожей, хобі, нових знайомств, читання врешті-решт. Все це вдається поєднувати і виходить ось таке собі життя в кайф. Якось говорю своєму другу: «Знаєш, я взагалі вдома не ночую, на вихідних я в Касселі, потім їду на семінар у Гамбург, на наступні вихідні ми з дітьми влаштовуєм вечірку, а потім ще у Венецію хотілось б полетіти». Насправді, ти своє життя не впізнаєш, бо розумієш, що маєш неймовірний час, тому хочеться його на всі сто проживати. Бо ж молодість, бо ти починаєш нарешті розуміти, для чого справді варто жити.  Починаєш врешті-решт розуміти себе і свої бажання. А це, вважаю, найголовніше. Я, наприклад, почала знову малювати, з’явилось натхнення спробувати себе у театрі, відвідала кілька країн Європи і на моїй власноруч намальованій карті що в моїй кімнаті, позначені друзі майже з цілого світу.

Дякую за цю можливість Erasmus+ і собі за те, що наважилася на найбільшу пригоду свого життя! Бажаю кожному пережити це хоча б раз в житті, адже волонтерство – це час, коли ти не тільки віддаєш себе для служіння, але найперше вчишся, розвиваєшся і ростеш.

Олеся Солован, EVS волонтерка в організації “YMCA”