Category: EVS
Мальта, море, EVS

Мій досвід з EVS почався з радісного стрибання по кімнаті після отримання листа від ІСІ. В ньому мене запрошували стати EVS волонтером проекту на Мальті на 2 місяці. Час перед від’їздом пролетів як одна мить – і от я вже прямую паромом від Мальти до другого за величиною острову країни – Гозо, де і мав проходити мій проект. До слова, Мальта складається з трьох островів, і на третьому живуть всього три людини.

Моя приймаюча організація – Emergency Response and Rescue Corps займається наданням першої медичної допомоги на різних подіях та завідує рятувальниками на пляжах. Я вважаю, мені дуже пощастило з організацією, адже протягом проекту я отримала справді життєвоважливі навички з надання першої медичної допомоги, що підкріплювались сертифікатом європейського зразка. Крім того, так як організація займалась також підводним порятунком, мені та іншим волонтерам випала нагода спробувати дайвінг і трохи дослідити дно мальтійського узбережжя.

Після отримання сертифікату волонтери працювали на різноманітних подіях: кінних перегонах, мотокросі, музичних фестивалях, різдвяних ярмарках. Це допомогло зануритись в життя острову, краще зрозуміти його культуру та життя місцевих мешканців. Щодо останнього, то тут знадобилося трохи часу, щоб звикнути до розслабленого стилю життя та звичок місцевих. Звичайно, українці не можуть похвалитись педантичністю, але для мальтійців запізнитися на півгодини, а то й на годину, – звичне явище:) Ніхто не поспішає і не нервує. І чого б це? 300 сонячних днів на рік, море, неймовірна природа. Лише й хочеться дивитись в синю далечінь і дивуватись, наскільки прекрасне життя.

2 місяці пролетіли непомітно – в роботі, довгих прогулянках островом, подорожах  і нових знайомствах. І я дуже вдячна програмі Erasmus+ та ІСІ за можливість отримати весь цей безцінний досвід.

І раджу всім, хто досі вагається, перестати це робити і почати шукати свій проект. Адже цей досвід, отриманий з EVS, неодмінно збагатить ваше життя!

Ольга Кутиніна, EVS волонтерка на Мальті

Мій EVS у найщасливішій країні світу

Ми часто переїжджаємо в пошуках чогось. Щоб знайти роботу. Знайти кохання. Знайти стабільність. Знайти себе. Мене звуть Уляна, мені 28, я українка, з Тернополя, вже понад півроку завдяки проекту EVS я живу та працюю в місті Орхус у Данії. На власному прикладі я переконалась, що переїзд, хоч і короткостроковий, із рідної країни може змінити вас на краще!

Про існування EVS волонтерства я дізналась випадково від своєї молодшої сестри Нати, яка минулої весни намагалась мене всіляко стимулювати до кардинальної зміни життя. З вибором проекту все склалось неочікувано просто. Прочитавши про історію і мету програми EVS та ознайомившись з тим як працює її платформа, мені одразу ж спало на думку шукати можливості у Скандинавії, клімат та стиль життя якої мені давно були до душі. І ось на початку списку проект у Данії із надзвичайно коротким дедлайном для подачі заявки. Один стресовий день для заповнення мотиваційної анкети, допомога Ані з Інституту Суспільних Ініціатив, в неділю ввечері видихнула з полегшенням коли прийшло сповіщення що мою заявку таки прийнято, а вже наступної середи моя співбесіда із командою проекту була позаду, та в четвер того ж тижня я знала, що мене обрано і на початку вересня мене чекатимуть в Орхусі.

Моє рішення залишити дім, роботу, друзів та доволі облаштоване життя було цілковитою несподіванкою для близьких. Як? Чому? Задарма? Так далеко? Говорити данською? Однак все закрутилось так швидко, що й часу на сумніви та хвилювання не було! На свій день народження, 14 серпня, в подарунок від посольства Королівства Данії я отримала візу, а вже через два тижні з моєю новою сусідкою із Австрії ми думали де б то знайти меблі щоб заповнити нашу пусту данську квартиру.

Мій EVS проект базується в муніципалітеті міста. Оскільки Орхус у 2018 році є Волонтерською столицею Європи, я разом із Франческою, ще однією EVS-волонтеркою та моєю тепер хорошою подругою, допомагаємо із міжнародною комунікацією, організацією подій та різноманітними інтернаціональними ініціативами – study trips, конференціями, відкритими лекціями. Також завдяки проекту, ми стали частиною фестивалю для дітей “Film in the Forest”, основна мета якого – зміна погляду на кіно та зближення дітей з різним культурним бекграундом; їм ми допомагаємо із пошуком партнерів та фандрейзингом, проведенням воркшопів і побудовою команди волонтерів, та власне й на самому майданчику фестивалю у лісі під час фестивального вікенду.

Зараз мій типовий день – це робота у офісі 5-6 годин, декілька зустрічей та дзвінків, з десяток email, написання статей чи спілкування із студентами та волонтерами, курси данської мови, заняття спортом (тут усі такі спортивні, соромно відставати 🙂 та вечеря з сусідкою, бойфрендом чи тутешніми друзями.

Попри те, що по натурі я інтроверт, в Данії я зрозуміла наскільки важливо бути соціально активною для облаштування життя на новому місці. І в Орхусі для цього є нескінченна кількість можливостей! Лекції, виставки, покази фільмів, концерти, фестивалі, волонтерські проекти на будь-який смак, це дозволяє дізнаватись нове, зустрічати цікавих людей та відкривати для себе ще більше цю маленьку та надзвичайно милу країну.

У Данії усі, починаючи з трирічних діток і закінчуючи пенсіонерами, чудово спілкуються англійською. Все ж для кращого розуміння культури та навколишнього життя, я вже близько пів року ходжу на безкоштовні курси данської – так це складно, у них дивні букви і вимова наче в тебе гаряча картоплина в роті…однак, є перші результати – я можу підтримати розмову з касиром в супермаркеті, вже прочитала дві книжки для малят та на 30% розумію про що говорять мої колеги 😀

Якщо ви почуєте, що Данія – країна із найщасливішими у світі людьми, знайте, – це правда! Тут все наче створене для комфортного і розміреного життя:  усміхнені люди, які завжди готові допомогти, гарні вулички, красиві будинки, зручний громадський транспорт і мережа велодоріжок, що покриває все місто, смачнюща випічка і культурні заходи кожного вікенду, безліч курсів і майстер класів на будь-який смак, зрештою море і ліси навколо міста, – і ти ніколи не відчуваєш, що Орхус це друге за розміром місто у Данії, настільки воно затишне!

Ще й досі невідомо яка доля чекає на програму EVS, швидше за все її повністю замінить European Solidarity Corps, нова ініціатива ЄС. Однак поряд із цими ініціативами, існує й величезна кількість інших безкоштовних або ж цілком доступних кожному можливостей подорожувати, навчатись та працювати закордоном, варто лиш бути допитливим і не боятись ризикнути. Справді, життя за кордоном – це одна з найбільш приємних та водночас складних пригод у вашому житті. Проте гарантую, цей досвід кандинально змінить ваше бачення себе та світу навколо!

P.S. Доволі складно розповісти про враження від життя, роботи і подорожей у новій країні у короткому пості, тому якщо у вас є питання чи коментарі, буду рада продовжити спілкування у facebook.

Уляна Башняк, EVS волонтерка в Данії

EQUALIZE EVS BLOG PART 9

BEYOND EYES

Sometimes on your life path you meet people that don’t care about anyone, other than who is making them feel confident. They seems to soften their heart only in specific situations, with specific people. They rather put out your light than find their own. They don’t see beyond their ability to judge who is trying all his efforts to be kind and compassionate.
At See Beyond I finally met some people who gave me the feelings of caring for Others. People who accept and are sincere with their own emotions and therefore can perceive and embrace others’ emotions.
I have always known that people who are not afraid of showing their weaknesses and their feelings are the stronger ones. And I got the confirmation of this during the Art Residence. I really needed to meet people who do not have masks, whose eyes are sincere and express their own world. People who reply to your kindness with other kindness; people who appreciate you and tell you about that.

I love to see beyond eyes. But this is possible only with certain people. Through performance, I understood that some people are “naked” in showing themselves, others have a mask of naivety which has no audience, other than their own kind. The curious thing is that this mask takes on a different colour according to the situation, the only thing that remains is the steady hand to hold the mask up.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

At SEE BEYOND I took my shyness off and I enabled my soul to see beyond . Beyond my own world, beyond my guilts, beyond my insecurities. To see myself through other eyes.

I looked through others’ eyes and I discovered new worlds. I found out new words. I understood that everyone has a story to tell, but when you read it through the eyes it worth twice.

EVS as Art Theatre

In this article, I would like to talk about linguistic and cultural barriers. As you might know, living in a country where you have little or no-knowledge of the local language can be a real challenge. And that it’s definitely my case, as my expertise in Ukrainian language is not enough to understand informal conversations and discussions about complex topics. This very often results for me in feeling excluded from the external environment. Your perceptions of reality change a lot, as you don’t understand things as they really are, but as your imagination thinks them to be. Also people are not real, but they are the result of your mind processing information is not sure about.

Moreover, very often you feel invisible as for other people you simply don’t exist. And despite your big efforts to be open, helpful and smiling with all kind of people you encounter in your way, sometimes you don’t receive the same attentions. Better said, you receive them only when someone needs you. So that everyone will turn to you extremely kind and polite ( sometimes even not) asking you to perform a great variety of actions as for example validating others’ tickets on the tram.

In other words, it seems that people consider you only because they need you to be there at that precise moment. And that’s all. So my question very often has been “how to feel appreciated for who you really are?” Such a big one, you might think. Right, totally true, I am sure I am not the only one struggling with this questions. And when I am abroad, far from my family and closest friends, I think this feeling is even stronger due to the desire of fitting in and very often due to the frustration resulting from trying to merge with locals.

However, the event I am participating in, that is See Beyond Art Residence, gave me the answer. Better said, all beautiful young people participating in this workshop gave me the answer. And this is precisely Art and Music. In fact, both kind of arts involve a bunch of people from diverse cultural backgrounds and context without having to speak the same language. And they will understand and feel understood. And that’s because, as one girl told me “You don’t need to understand Art, but to feel Art. So I will just imagine my EVS experience to be an Art Theatre Performance. People surrounding me to be pure Music and Art. I will be both Spectator and Protagonist. Because only through this way I will be close to the True meaning of this experience. And I will finally understand it and get understood.

EQUALIZE EVS BLOG PART 7

Photography: a new way of looking at reality

“A great photograph is a full expression of what one feels about what is being photographed in the deepest sense and is, thereby, a true expression of what one feels about life in its entirety”. Ansel Adams

Some weeks  ago Anna, our coordinator, came up with the idea of providing us with a Media Workshop.
A series of interactive meetings on photography techniques, videomaking strategies and composition basic skills. When I heard this, at first I was perplexed, I am sincere.
I like art and photography but I have never considered to be involved in a media course or develop my knowledge in this field. I have always admired  other friends of mine who are excellent photographers, but I have always lived this art at a certain distance. I have just replied yes to Anna’s proposal because one of the things I learnt in life is never say no to new opportunities.

Thus, I approached the workshop with some skepticism but I tried my best to put the teachings into practice. The first task was to go around our neighborhood in Sykhiv and take pictures of different patterns and elements. My perfectionist mindset helped me to not take the task as a game but take the photography strategies seriously.
The techniques our photography expert Piotr explained to us were clear to me at the end of the theory part and I didn’t wait a minute to take my mobile phone and experiment them.

           
At the end of the first meeting I found myself completely in love with this practice. I took 60 pictures of different things that looking back I would have never considered to take photographs of, before the workshop.  I learnt that beauty is in everyday life, in the small things, in stupid things that we often take for granted. I learnt that behind every photograph there are thousands of meanings. I understood that different perspectives are fine, that “what is normal for the spider is chaos for the fly”.

Photography is more than a picture. It is more than the representation of a single object, of a person, of a landscape. It is a state of mind, it is a story that tells life, it is a declaration of feelings. Photography is subjective and this makes it even more fascinating.
I have never liked objective things (maths, first of all!). I like that one object is explained in different ways, according to the viewer’s opinion. One element, thousands of meanings. One element, thousands of memories. It is like life, isn’t it?
Photography is the philosophy of life. How you perceive what is in front of you, it is just a feeling you have inside you.

Kiev: the voiceless city

Last week-end,  I had the opportunity to go to Kiev to visit my aunty from Ukraine, newest member of my big and crazy Italian family. Soon after starting our reunion with a delicious pizza, we went to the city center for a walk, making slowly our way under a quick and unexpected rain.

As soon as I reached the heart of the city, I have been conquered by the majesty and beauty of its buildings and churches. Rus-Byzantine ecclesiastical architecture, colorful frescoes and mosaics, baroque churches, terraced gardens, my eyes were flattered by the mixture of different cultures and styles. Moreover, in occasion of the day of Europe, government buildings were even more shining and flashy.

However, since the beginning, I noticed there was something unusual: big shops flaunting luxury and richness were almost empty inside, as well as government buildings, as they  were not opened to the public. In fact, as the guard said  “something was going on  between Brussels and local representatives of the Institutions and visits  were not allowed”.

What is more, my Ukrainian aunty seemed not to be aware of  the beauties of Kiev city center, as if she had been there only few times. Indeed, she asked me to let her know what I wanted to visit since she told me: “ I don’t know where else  to go, I come to the city center only to meet my daughter who lives at the university residence and to have lunch with her”. And again “ City center is only a very touristic place: only tourists and business men come here”.

In other words, there was a voice unheard behind the high rise apartments, government buildings  and  expensive shops. And it was the voice of all the people who could not access the beauty of Kiev city center: those  living in the outskirts of the city, those earning a low level salary to sustain all the expenses for a living, those who don’t participate in public life and those whose the monthly pension is the same price of an expensive hat.

This experience left me a bit sad, but even more willing to keep working towards a more sustainable and equal society, where wealth can be accessed by the majority of population and metaphorically, the city center can be opened to everybody.

 

EQUALIZE EVS BLOG PART 5

A special birthday in the woods

A lot of people get really homesick around their birthday and I was one of them. I was thinking that this year I wouldn’t do anything particular during my special day, but at the end I was wrong.

My birthday was on Sunday, so I thought it was nice to organize a picnic in the park in order to enjoy the good weather and spend some nice time surrounded by nature. As always, weather is crazy and do not follow rules and that morning it was not so sunny as I expected. But I didn’t give up and I decided to challenge the clouds that appeared in the sky. After the picnic, my colleagues organized a very special barbecue in the woods, something that I have always dreamt of doing. We had some meat, vegetables and mojitos to cheer us up and they even brought a cake with candles!

I sincerely did not expect anthing of this! As I have just arrived 2 months ago I didn’t expect my flatmate and colleagues to arrange anything and I knew they had really busy schedules .
It was a big surprise for me to have the opportunity to spend my birthday with them and having a little party in such a special setting.

Spending the birthday away from home seems quite strange. It is strange but at the same time it is funny and emotional. It’s completely different and this makes it even more special.
From this experience I learnt that it does not matter how far you are from home, there’s always a way to celebrate your birthday with new “adventure mates” that make every effort to make you happy.
I understood that people make everything better. And above all, I understood that you are never alone.

EQUALIZE EVS BLOG PART 4

Highlights of a perfect flat mate

 

Journeys are made by the people you travel with

People are an essential part in our EVS journey and we will never forget about them once back home. Today we want to give a brief portrait of Andriy:  our collegue, flatmate and lastly but no least, friend!! Well known for his amazing problem solving skills and his sweetness, he soon became a Handy Manny for us.  What’s the reason behind his nick-name? Whenever there is an emergency, he will be there in perfect time and conditions.

You get blocked inside your flat? Don’t worry Handy Andriy will come in less than one hour to rescue you!  Is there a fire In the kitchen? He will wake up in the middle of his morning dreams and give support to you! You don’t know what’s the gas code of your apartment? He will answer your phone call in one second! Is there a spider in the living room? He will take his yoga mat and throw it away!

But let’s skip now to his real life job. He is working in our NGO ( Society Initiatives Institute) as a project assistant, being in charge of several tasks… better said everything! For instance he is responsible for logistics of the main events taking place in Lviv and legal issues of our organization.

He is indeed a real handyman!

He is not afraid of experiencing new tasks and going out of his comfort zone. When it comes to speak in public, he  can’t wait to show off his excellent knowledge of the English language. And he is aware of his outstanding  capabilities, as he made it clear to us since the first day:  “my English is the best in the organization”.  

He is a fundamental part in our lives and he is making our EVS full of joy, enriching us with his positive vibes.  

EQUALIZE EVS BLOG PART 3 – Ukraine and Peru : not too far apart

After spending 12 months working at a local NGO in Peru, I have decided to move to Ukraine to experience a new adventure in a context completely different from the Peruvian one. But, despite being at the  opposite side of the world, these two countries have some similarities. What a surprise! Let’s have a look at them!

# Ukrainian Mamitas

My favorite ones: elderly women selling informally their products on the streets. It’s plenty of Peruvian mamitas here in Ukraine as well. They might have different outfit but same scope and objectives:  taking care of your health and make sure you wake up with a smile every day.

#The rain

Here it comes the rain…again!! Yes, here in Lviv it rains a lot as well. There is not a fixed separation between  rainy and sunny seasons as in Peruvian Andes, but the rain is present  throughout all year long. Depending on the season,  it can take many forms, including snow, hailstorm and thick rain. It makes the way to the office a real challenge as cars and trams often  get stuck in muddy roads.

#Transportation system

Here in Ukraine the word for combi is marshrukta and they are as crazy as in Peru. With a slight little difference. Much more crowded and without traditional music (cumbia) playing all the time. You don’t know where they stop or which is their direction, but somebody will tell you, better said, will push you when it’s time to get off.

#Railroads

And finally, speaking about challenges, crossing railroads is one of them. Yes because it’s always a railroad that separates me from getting to the office.  This time I don’t have to be careful because of crazy combis whizzing on the street. But I have to pay attention to trains making slowly their way to the central station.

 

 

Шукаємо волонтерів на EVS проект у Словаччині
Наші партнери громадська організація People in Need Slovakia запрошує взяти участь у довготерміновому волонтерському проекті у Словаччині.
Who we are?
NGO  People in Need Slovakia which is focusing on humanitarian, development aid and social integration programs.
What is the project about?
A long-term strategec EVS project F.A.M.E. – FEELING AS A MEAN OF EDUCATION
Who are we looking for?

Volunteers, who will take part in the project will work in our community centers all around Slovakia in challenging but very enriching environment of socially-disadvantaged Roma communities.  We prefer to co-operate with open-minded, flexible and active volunteers.

What are the requirements?

We search for long term (12-months) volunteers motivated to work with children and youngsters mostly from Roma communities in our community centers all around Slovakia.
How to apply?
We are focusing on those candidates, who would be able to start within the first wave of volunteers – in June. Send us the CV and Cover letter maria.mydliarova@clovekvohrozeni.sk and we will have the skype interview with the candidate.
Deadline 1.05.2018
More information about our organisation you can find here:
https://clovekvohrozeni.sk/about-us/