Monthly Archives: Травень 2015
Поморянський замок. Акція по порятунку

Цілі Акції:

прибрати територію Поморянського замку, а саме побутове сміття біля замку, скосити траву;

підвищити суспільний інтерес до потреби підтримувати чистоту (не смітити);

заохотити дбати про навколишнє середовище;

звернути увагу на стан об’єкту Поморянський замок;

розробити ідею реконструкції та розвитку регіону.

11273471_1005366309488685_866902034_o (1)

Історія Акції:

Березень 2015 р. – виникнення ідеї,

Березень – квітень 2015 р. – звернення до селищної ради і громади смт. Поморяни;

отримання дозволу на проведення Акції від Львівської обласної ради (відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей);

Квітень – травень 2015 р. – створення і наповнення сторінок у соціальних мережах; пошук меценатів;

13 квітня – 22 травня 2015 р. – реєстрація волонтерів;

20 – 22 травня 2015 р. – закупівля харчування та необхідних матеріалів для прибирання;

23 травня 2015 р. – проведення Акції.

11328057_1005366559488660_5763293_o

Статистика Акції

Дата проведення: 23 травня (субота) 2015 р.

Тривалість Акції: з 10:00 до 19:30 год.

Кількість волонтерів: 48.

Впродовж Акції використано:

Кількість пакетів з побутовим сміттям 100 штук (об’ємом 120 л), 10 штук (об’ємом 60 л);

Кількість одноразових нітрилових рукавиць: 80 шт. + окремі волонтерів приїхали зі своїми рукавицями;

Кількість возів вивезеної скошеної трави та зрубаного гілля: 12 возів;

Кількість вивезеного побутового сміття: один віз, наповнений мішками зі сміттям та два буси Mercedes;

Організатори Акції вдячні всім людям та організаціям, які зробили вклад своєю працею, часом, матеріалами та ресурсами, що стало вагомими внеском при проведенні Акції!

11275398_1005366696155313_1401115345_o

Контакти організаторів
Анна Коржева
koranna6@gmail.com
067-962-13-91
Володимир Сухий
volodumur.lviv@gmail.com
063-84-62-375

[box type=”info” ]Фінальний звіт можна завантажити за посиланням[/box]

«Таке інше наше». Національні меншини у західному регіоні

Друзі-волонтери та волонтери-журналісти!

ГО «Інститут Суспільних Ініціатив» починає новий амбіційний проект – «Таке інше наше». В його рамках ми будемо досліджувати побут та культуру національних меншин двох найбільших міст області – Львова та Дрогобича (проте якщо у Вас будуть цікаві пропозиції, ми готові долучитись до висвітлення обраної теми й в інших містах). Нам буде цікаво побачити Ваші матеріали та дослідження, що стосуються єврейських, польських, вірменських, татарських, німецьких, грузинських та інших представників українського мультикультурного суспільства.

А ось власне і завдання:

Крок перший. Знайомимось з двома-трьома сім’ями, бесідуємо на тему особливостей їхньої культури та досліджуємо обрану нацменшину в контексті міста.

Крок другий. Пишемо статтю, готуємо інтерв’ю, готуємо фоторепортаж чи знімаємо відео сюжет. Технічне забезпечення та супровід для останнього ми гарантуємо.

Крок третій. Стаємо автором крутого матеріалу та продовжуємо співпрацю з ГО «Інститут Суспільних Ініціатив» на правах постійного журналіста у подальших проектах.

Автори кращих робіт будуть запрошені в ранкове радіо шоу «Кофеїн» (Твоє радіо 101.4 FM).

«Для чого мені це?»- спитаєте Ви.

По-перше, для студентів-журналістів це чудова можливість отримати безкоштовно дорогоцінний досвід, без якого не хочуть брати на роботу. Участь у нашому проекті дозволить заявити про себе та отримати цікаві контакти. Особливо цікаво це має бути студентам-медійникам, яких цікавить така тема як національні меншини.

По-друге, можливість проявити свій авторський творчий підхід до справи – нам не потрібна шаблонна стаття чи сюжет, хочемо щоб ви максимально «ввімкнули» свою фантазію та реалізували свій потенціал.

По-третє, з нашою командою буде цікаво та весело. Обіцяємо!

Прийом робіт продовжено до 1 липня. По отримані роботи, ми будемо опрацьовувати її відразу.

[box type=”info” ]Всім, кого цікавить більше деталей чи якщо у Вас є уточнення – прохання писати на адресу r.buyak@sii.org.ua або ж дзвонити за телефоном – 0979092320 (Роксолана)[/box]

 

Перший матеріал в рамках проекту “Таке інше наше”. Журналіст-волонтер Маріанна Буяк та режисер-волонтер Ігор Дьорка. Робота – “Таке інше місто”

EVS в Литві. Спогади волонтера

Пропонуємо Вашій увазі, спогади Ірини, про її досвід участі у проекті EVS в Литві

Народившись, вчившись та працювавши у Львові в декількох хвилинах ходьби від школи, університету та роботи на 23-ому році життя я виявила, що живу у надто комфортному просторі, мій світ став надто тісною оболонкою і прийшла пора виходити із цього зачарованого кола. Прийшов час дієвого пошуку відповіді на запитання „чого ж насправді я хочу від цього життя?”, нових ідей для реалізації своїх бажань і прагнень. І тоді життя мені подарувало прекрасну можливість проживання в одній із країн Європейського Союзу для отримання нового досвіду, як я вже потім зрозуміла дуже позитивно-насиченого.
Найважливішою специфікою мого проекту стало проживання у сільській місцевості, в одному із найбільших сіл країни – Марцинконісі. Як вже потім виявилось у дуже віддаленому місці, тому що дорога до Вільнюса чи Каунаса забирала багато часу та коштів через незручне транспортне сполучення. Але ж я знала за чим я їду) За повним розчиненням у природі, за кращим розумінням природоохоронної діяльності і, звичайно, з бажанням допомогти своїми вміннями та навичками.

Більш ніж пів року я жила посеред лісу, in the middle of nowhere, опалюючи житло дровами та купуючи продукти раз на два тижні за 20 км у супермаркеті маленького містечка Варєна. І увесь час вчилася приймати і віддавати, цінувати тишу, свіже повітря, чисту воду з численних джерел краю та роздумувати над тим наскільки природні умови впливають на те, який спосіб життя люди собі обирають. Серед пяти етнокультурних регіонів Dzūkija (південна територія Литви, яка межує з білоруським та польськими кордонами) дуже виділяється своєю несхожістю на інші.

X-yYnX8p5uA

Я вчилась помічати різноманітні деталі взаємотроникності природа-людина: соснові ліси на піщаних дюнах (саме із сосни жителі століттями виготовляли предмети побуту, від кошиків для збирання грибів та ягід до човнів, домівок та господарських забудов); гречка, яка використовується у більшості традиційних страв, бо ця крупа здатна рости на бідних піщаних грунтах; хрести, повязані біленьким фартушком практично на кожному роздоріжжі, що відсилає до язичницької оберегових звичаїв; традиційні на жовто пофарбовані або суцільно деревяні хати з різьбленим орнаментуванням вікон; надзвичайно велика різноманітність видів птахів, грибів та лишайників; дуже давня традиція бджільництва (бортництво), коли вулики розміщувались у старих соснових деревах; майстерні конструкції із соломки – sodas, так схожі до українських різдвяних оберегів – павуків; надзвичайно велика різноманітність видів рослин, птахів, грибів та лишайників і сотні кіломентів боліт, у яких неможливо втопитись, але добре намочитись реально (провірено практикою). Усе описане я сміливо називаю литовським Поліссям. Дуже схожу, природнім середовищем та способом життя людей, територію, яка охоплює північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей знаходимо і в Україні.

Про роботу. Основним нашим обовязком у національному парку стала робота із відвідувачами, як з литовськими, так і іноземними. Для мене такий вид роботи не був новим, бо тими ж самими речами я займалась працюючи у музеї в Україні. Тобто на проекті я тільки розвивала навички здобуті ще раніше. Я проводила екскурсії резерватом Чепкалі та етнографічним музеєм парку, працювала на рецепції інформаційного центру (що було для мене таким собі випробуванням, бо не знаючи мови я ввічливо намагалась пояснити людині, хто я, що я тут роблю і що я можу відповісти на їх питання або російською, або англійською. Коли моя литовська вийшла на рівень “розуміння, але не говоріння” стало трішки легше) та допомагала організовувати події, ярмарки та фестивалі парку.

Одним із найкращих досвідів став робочий табір для іноземних волонтерів, що відбувався в Дзукійському парку під кінець серпня. Це був уже другий досвід лідерства у таборі завдяки Спілці Форум. Іспанці, японець, чеські дівчатка та моя партнерка по проекту, а водночас і другий лідер табору з Нідерландів пробули 2 тижні в польових умовах та стали великою, дружньою, інтернаціональною сімєю, де ми ділилися враженнями, посмішками, дискусіями та кулінарними здібностями і де ніхто не був лишнім чи відокремленим.

VFE_8MSYkQ0
Ну і, звичайно, як може природничий проект обійтися без прибирання, розчищання територій і збирання сміття. З частини фізичних робіт моїм улюбленим видом була розмітка туристичних марштутів через територію парку. Тоді я мала можливість на цілий день зникнути у лісах і слухати, відчувати запахи, сприймати кольори і збирати свою колекцію вражень.

Побічні ефекти. Так я називаю знання та вміння, які я і не сподівалась здобути, їдучи на проект у Литву. Було дуже багато речей, які я робила вперше в житті: заплив байдарками з іншими волонтерами по одній із річок парку, виготовляла традиційні литовські вирізанки для прикрашання магазину, подорожі автостопом, вміння приготувати сільську сауну, працювала “грибом” на міському святі. Також несподіванкою став швидко зростаючий рівень англійської. Одного дня я з подивом виявила, що можу вільно дивитись англомовні фільми та читати книги без словників. Тепер, думаю, що прийшла черга вивчення на такому ж рівні іспанської).

Але найголовнішим побічним ефектом стало розуміння у якій прекрасній і багатій країні я народилась. Історія, культура, подорожі, міфи, які продукуються у литовському суспільстві допомогли мені побачити себе і свою Україні збоку. І тому на запитання “А звідки ви?” я з гордістю відповідала: “З України.”

Хочеться висловити свою подяку відсилаючій стороні Union Forum, координуючій організації Deineta та приймаючій стороні, а саме усім працівникам Дзукійського національного парку та резервату Чепкалі за можливість бачити і відчувати більше.r-W1zdZrV8Y

Як бонус я хотіла би додати перелік важливих моментів для людей, які остаточно обрали ЄВС. (витяг з навколопроектних розмов волонтерів). Ну і, звичайно, фото)

Субєктивний Порадничок, якщо ви все таки наважились стати частиною великої родини довготермінових волонтерів

До проекту

1. навіть і не намагайтесь спрогнозувати як виглядатиме проект, на який ви затверджені. Усе буде не так, як ви собі уявляли. Звичайно, що у вас буде опис організації та типу роботи, але не все написане відповідатиме дійсності. Будьте готові до приємних та неприємних сюрпризів)
2. скористатайтесь можливістю Google Maps та оглянути місцевість, де ви будете проживати; також всесильний інтернет допоможе вас дізнатись про погодні умови і тоді ви краще зрозумієте, які речі важливо взяти із собою. І ще одна деталь: пакування речей за день – це дуже погана ідея)
3. корисно буде знати декілька розмовних фраз мовою країни, у яку ви вирішили поїхати. Слова на кшталт: Привіт, Дякую, Я з України, Я не розумію вас, Волонтер. Програма передбачає мовні курси, але базовим знанням мови ви покажете свою зацікавленість та завоюєте прихильність оточуючих. Не дивуйтесь, що під кінець проекту ви та ваші друзі волонтери розмовлятимете сумішшю англійської та мови країни, у якій ви живете)
4. не хвилюйтесь за свій рівень володіння англійською. На початку проекту я зустріла волонтера, який ледь-ледь умів говорити та розуміти, але вже через декілька місяців, на здивування усіх, він розмовляв на дуже хорошому рівні. Хочете ви цього чи не хочете вас розговорять)
5. можeте зробити фото чи селфі на память із дорогими вашому серцю людьми перед відїздом. Ви їдете на досить довгий період часу, тому коли до вас прийде сумовита пані Ностальгія ви знатимете чим собі зарадити)
6. ще до відїзду продумайте яким чином ви робитимете презентацію України. Візьміть із собою солодощі та типово українських продукти, маленькі сувеніри, розпитайте у мами чи бабці про рецепт улюбленої традиційної страви. Презентувати і розмовляти про свою країну ви будете багато і часто)

Під час проекту

1. Першою ідеєю після вашого приїзду може стати презентація своєї країни, міста, регіону для працівників організації. Бажано із чимось їстівним.
2. Будьте готові до того, що вам будуть незрозумілими та важкоприйнятними культурні відмінності. У кожного свій адаптаційний період. Він може тривати декілька тижнів, як і декілька місяців.
3. Протягом проекту ви зустрічатимете дуууууже багато і дуже різних людей. Часто вам першими потрібно робити кроки назустріч.
4. Тільки ви відповідаєте за свою зайнятість і свій ріст. Ментор не зобовязаний забезпечувати вас роботою. Якщо роботи немає, то придумайте її собі. Саме для цього ви на проекті. Ваша ініціативність буде дуже вагомим фактором.
5. Звичайно, що не тільки ви відповідаєте за себе, але й організації з допомогою яких ви тут опинилися. Отже, якщо у вас виникає проблема ви спочатку обговорюєте її з ментором чи тютором, якщо це не допомагає координуючою організацією (та, яка знаходиться у країні вашого тимчасового проживання), якщо й це не має резону звертаєтесь до відсилаючої організації (у вашому випадку це Спілка Форум). У зовсім крайніх випадках існує Національна Агенція Волонтерів.
6. З великим ентузіазмом їздіть на тренінги (їх передбачено два за час перебування у країні проекту). Вони часто стають найяскравішими моментами ЄВС. Вас чекатимуть особисті відкриття, розвиток творчих задатків, допомога у вирішенні проблем та нові знайомства.
7. На тих таки тренінгах (і не тільки на них) дуже корисно буде поговорити з іншими, що вас турбує на проекті, де ви відчуваєте дискомфорт. Часто відбувається так, що ви стикатиметися з тими самими труднощами, а поговоривши про них з людиною у такій самій ситуації стане допоміжним аспектом вирішення проблеми.
8. Не втрачайте жодних вихідних і подорожуйте всередині країни. Найчастіше найкращі та найприємніші моменти і відкриття чекають вас у спілкуванні з “аборигенами”.
9. Буває і таке, що ви змушені робити, роботу. яка вам не подобається або у якості виконання ви не впевнені. Але все таки старайтеся це робити попри все. І вас чекатимуть приємні сюрпризи. (як сталося зі мною. Я не мала жодного бажання перевдягатись у костюм гриба-боровика (у народі – білий гриб) і працювати аніматором на міському святі, але зробивши це отримала багато позитивних відгуків.)
10. Будьте відкриті і якщо можливо розмовляйте із сусідами. Наші милі литовські сусіди ділилися з нами городиною та давали поради, якщо виникали проблеми.
11. Обовязково ведіть онлайн чи не онлайн щоденник вашого перебування. Корисно буде бачити свій зріст, досягнення та зміни.
12. Купування сувенірів для родини та друзів бажано розподілити на декілька місяців. Останній місяць проекту, як правило, дуже насичений і тому купити щось вартісне усім буде дуже важко.
13. Skype стане вашою найулюбленішою програмкою. Він допомагатиме не сумувати за домом, мовою та рідними обличчями. Адже так важливо поділитися з подругами подіями дня чи розповіддю про закоханого у вас іспанця)
14. заповнити YouthPass (документ, який підтверджуватиме вашу участь у проекті та навики, які ви здобули) насправді не так важко, як вам здається
15. Завжди будьте готові до очікуваних та не дуже очікуваних гостей. Волонтери дуже мобільні люди)
16. Ви повинні памятати, що взяти участь у проекті можна тільки один раз у житті і що проект може стати як найбільшим вашим розчаруванням, так і найбільшим вашим досягненням. Усе залежить від вас. І створюєте проект ви власними руками. Ну, як і життя)

7Iesihb-OSk

Після проекту

1. Ви безсумнівно змінитесь і внутрішньо і зовнішньо, тому повернувшись не дуже дивуйтесь, що звичні речі лежатимуть не на своїх місцях, з деякими друзями буде важко знайти спільну тему до обговорення, а умови вашого колишнього життя не задовольнятимуть вас. Таке трапилось не з вами першими і траплятиметься не з вами останніми.
2. Може статися таке, що ви будете не розуміти і не уявляти як здобуті навики та знання застосувати у наших українських реаліях, до вас можуть приходити депресивні стани. Але потрібно розуміти, що це просто напросто перехідний етап до іншого, якіснішого життя. Що весь період волонтерства просто незвичайна життєва сходинка, після якої ви не зможете бути такими, якими були до того.
3. Навіть якщо вам здається, що проект абсолютно нічим не був корисним, згадайте про мережу прекрасних людей із різних країн, з якими ви познайомились. І можете собі уявити як приємно буде їх відвідувати, знову бачачи країну краще і глибше, аніж середньостатистичний, навіть дуже багатий, турист.

Нехай Прибуде З Вами Сила Усіх Добровольців Всесвіту
і не забувайте, що щиро віддаючи себе світові за просто так, ви отримуєте набагато більше взамін.

P.S. на фото конституція незалежної Зарічанської республіки митців у Вільнюсі, Правила життя вільної людини. (з весни 2014 року ще й українською)WxwAn4WXLgE


Ірина Дзвінник

більше про EVS тут